«Ми скільки скаржилися і ніяких результатів!» — коли таке чую, прошу дати текст скарги. У більшості випадків проблема саме в тому, як, до кого і з чим зверталися.
1. «Президенту, міністру і Кулебі не забудьте!» Статистика каже, що до Адміністрації Президента щодня надходить близько 170 звернень. Зважаючи, що це не основна їхня робота, то ефективність можете собі уявити. Найбільше, на що ви можете розраховувати – скаргу перешлють нижче. Врешті, вона опиниться у найнижчій ланці – у тієї людини, до якої ви і мали звернутися від самого початку. Тому краще відразу пишіть скаргу до найближчого відповідального за ситуацію – наприклад, керівника закладу. Якщо він не вирішив проблему, то наступна скарга вже має бути на дії керівника закладу до його начальства – управління/департаменту освіти. І так далі.
2. «Ми сто разів вже скаржилися! усно…» — на жаль, розмови нечасто бувають ефективними. А до наступних скарг розмову не пришиєш, особливо, якщо внаслідок тієї «розмови» ситуація тільки погіршилася. Тому краще таки – письмове спілкування, із вхідним номером і обов’язковою вимогою письмової відповіді у встановлений законом термін.
3. «Усі в цій школі злочинці!» — на таке адекватної відповіді не буде. Опишіть докладно обставини, події, на які скаржитеся. Притягують до відповідальності конкретну людину на підставі порушення конкретних пунктів нормативних актів: посадової інструкції, контракту, законів і тп.
4. «Вони всі закони порушили!» — не розраховуйте на те, що перевіряльники знатимуть усі закони, особливо ті, що не про освіту. Тому найкращий варіант вказувати, які саме пункти якого документу було порушено і ким. Інакше маєте великі шанси почути, що «всі так роблять і що тут такого».
5. «Усі це бачили!» — навіть не сумнівайтеся, що коли дійде до розгляду по суті, «усі» десь дінуться. Людям забракне часу підтвердити, що вони бачили (чи їх просто не запитають), вони забудуть, не захочуть сваритися і тп. Тому завчасно потурбуйтеся про докази. Це може бути аудіо, відео, переписка, копії документів, письмові свідчення інших учасників подій. Долучіть копії доказів до скарги.
6. «Без мене розберуться…» Без вас – це найкращий варіант розгляду скарги. Тільки не для вас. Стаття 18 «Закону про звернення громадян» дає право скаржникові бути присутнім при розгляді його скарги, знайомитися з матеріалами, мати адвоката чи представника правозахисної організації, вимагати дотримання таємниці. Зверніть увагу, що батьківський комітет, який чомусь на момент розгляду у повному складі опиняється поряд – таких прав не має. Спілкування дає можливість зрозуміти усі зацікавлені сторони, а також отримати додаткові матеріали… для скарг…
7. «Нехай усіх звільнять!» — це найчастіше сподівання. Воно обґрунтоване не так серйозністю порушення, як психологічним дискомфортом самого скаржника – адже якщо не звільнять, то з цією людиною доведеться спілкуватися далі … А як, якщо я вже на неї поскаржився? Не за будь-яке порушення треба і можна звільняти. Ваша вимога – припинити порушення і покарати винних, а от у який спосіб це зробити – вирішує адміністрація. Якщо вони оберуть неправильний спосіб і порушення продовжується – це вже привід скаржитися на адміністрацію.
Скарга – це не зло, це просто один зі способів комунікації.